Історичні відомості про Чернівці

Перші нагадування в історичних документах про поселення Чернівці в, так званій, Карачевській  пустоші між річками Мурафою та Мурашкою відноситься до кінця 14-го першої половини 15-го століття. В 1546 році це село  придбав брацлавський шляхтич Білий Скіндер і перейменував його в Скіндерполь. В 1595 році Януш Замойский, канцлер і верховний гетьман Польщі приєднав Скіндерполь до своїх володінь біля кордону Подільського і Брацлавського воєводств. Новий власник дав селу статус міського поселення, повернув йому історичну назву і наділив його жителів правом самоуправління під керівництвом вибраного війта. Місто швидко розросталось, вже у 1602 році тут нараховувалось близько 500 будинків. В першій половині 17 століття Чернівці стали  одним з найбільш населених містом на сході Подолії.

В роки громадянської війни містечко не один раз переходило з рук в руки войовничих армій, тут стояли німецько-австрійські війська, військові частини Директорії, польські і червоноармійські військові частини. Переживши всі тяготи військового часу, містечко уникло серйозних погромів. Восени 1920 року в Чернівцях встановилась  радянська влада.

Мирна праця чернівчан була  порушена вторгненням  німецько-фашистських військ.  21 липня 1941 року фашисти окупували Чернівці.

Перші ж дні були позначені кривавими розправами над мирними жителями, німці розстріляли  групу  червоноармійців и 13 жителів містечка, а  через кілька днів румунські карателі кинули з мосту 12 євреїв. Під час окупації Чернівці входили в склад так званої Трансністрії. Румунські окупанти встановили жорстокий режим. Все доросле населення було зобов’язане працювати майже задарма в сільгоспобщинах. Скрізь панувала палочна дисципліна, всі двори обклали численними податками. Жителі селища ненавиділи окупантів, чинили опір, в Чернівцях діяло кілька груп підпільників. Війна нанесла чималі  матеріальні збитки селищу, та найбільш болючі втрати були людські - близько 1000 односельчан не повернулися до  рідних домівок.

В важких умовах відбувались післявоєнна відбудова та розвиток народного господарства. Трудівники селища енергійно взялися за роботу, швидко стали до ладу промислово-побутові підприємства, артілі, школи. Сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. Горького відновила свою діяльність  в 1944 році, в 1970 році перейменована в колгосп ім. Горького, а з березня 2000 року колгосп реорганізовано в КСП „Земля Подільська”.