Голодомор - глибокою духовна рана українського народу
Шановні жителі територіальної громади!
Багато трагедій пережив український народ, страшними сторінками його історії стали голод 1921-1923 та 1946-1947 років, але найстрашнішим був Голодомор 1932–1933 років. Масштаби саме цього Голодомору до сьогодні вражають не тільки українців. Це був справжній геноцид українського народу. Про голод 1932-1933 рр. в Україні вперше заговорили лише в останні роки існування Радянського Союзу, адже до того часу навіть у партійних документах заборонялося вживати термін «голод». І це при тому, що за різними даними саме цей Голодомор забрав життя від 4 до 10 млн. українців! Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних, тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.
Голодомор залишається глибокою духовною раною, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.
Ми повинні пам’ятати про всіх, хто загинули голодною смертю.
Сьогоднішня війна з росією – наслідок того, що ми не до кінця усвідомлювали ницість, підлість і ненависть до всього українського нашого східного сусіда – росії, адже нам стільки років вбивали в голови про дружбу і любов між нашими народами! Нам переписували нашу історію, нашу мову топтали і нищили, нашу культурну спадщину крали і видавали за свою – російську. Але попри все ми вистояли і рік за роком плекали свою Україну, відновлювались і повертали історичну справедливість, взявши курс на європейські цінності! Саме це і стало однією із причин сьогоднішньої страшної війни в ХХІ столітті. Спадкоємці і однодумці організаторів Геноциду донині в Кремлі.
Ми, нарешті, раз і назавжди маємо це усвідомити, остаточно згадати всі трагедії українського народу пов’язані з цією божевільною, хворою нацією – росіянами та зробити все від нас можливе аби наші нащадки більше ніколи від них не плакали, аби ніколи в них не виникло бажання зазіхнути на життя, волю і незалежність нашої нації.
А сьогодні, згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо «свічу пам’яті» у власній оселі, у своїй душі та складімо співчуття родинам загиблих. Нехай Господь Бог прийме їхні душі до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії, любові.
Хай на столі українців завжди буде хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту, щоб якнайшвидше ми Перемогли і наступив Мир.
Пам’ятаймо і борімося.
Слава Україні!
